неділя, 28 червня 2015 р.

Тисячні Чоловiки Високої Достовірності. Частина перша.

                                            Знайомство й покупка


    З покупкою топових HE1000 (далі - Тисячники) гонконгiвської фірми HIFIMan мені просто нереально пощастило. Я збирався їхати в Сан-Франциско в магазин під назвою AudioVisionSF в перший день стоянки в порту Окленд (Північна Каліфорнія).


    Але в результаті ми встали до причалу із запізненням на 2 години і сенсу мчати на іншу сторону затоки вже не було. На наступний день я був зайнятий по роботі і страшенно скаженів, тому що на сайті магазину було вказано, що він не працює по четвергах. А найперший мій візит в цей магазин (ще на початку березня 2015) був невдалим - в ніч напередодні вантажівка вичавила вітрину і, коли я заявився вранці, Рендольф сказав, що мені потрібно прийти через день або два, оскільки п'ятеро латiносiв-роботяг стукали молотками та іншою інструментальною шнягою за 4 метри від стенду з навушниками та вухопiдсилювачами.


    Помічали колись, що досить часто ми дізнаємося причину події, що трапилася з нами пізніше? Так от - це був саме такий класичний випадок. Судно затримувалося із закінченням вантажних операцій і я подзвонив в магазин в надії, що вони будуть відкриті в четвер. І - о, диво, вони сказали, що будуть працювати! З ранку я попіляв у Сан-Франциско. 

    Власник - Рендольф Джонсон - легко згадав мене.


     І тут же, як змій-спокусник, запропонував послухати HE1000. Вони були підключені до одного з сірих блочків добре відомої мені англійської фірми ifi (є на фото). Я відразу попросив дати мені інший підсилювач, що було тут же виконано тупим перетиканням навушників в Moon Neo 430HA.


    Далі виникли труднощі з музичним матеріалом. З'ясувалося, що USB-флешку з моєю збіркою просто нікуди встромляти. Був знайдений компроміс у вигляді випалювання тестового матеріалу на болванці. Поки Рендольф випікав збірник, я порився в компакт-дисках і виловив наступне:



   Не будь що, але більш-менш відомий мені матеріал. Саундтрек до Матриці став нагоді більше всіх, другий диск цього видання - це якраз інструментальна музика досить пристойної якості. Ну, і перший диск, за допомогою якого я зробив перше відкриття - на тисячних хешках відмінно йде ... Marylin Manson.

   Джерелом послужила зв'язка КД-Транспорт з прикольною назвою WTF-1 і ЦАП WDS-1 американської фірми Woo Audio. До речі, непоганий варіант, відносно недорого виходить (1100 і 1200 USD відповідно), я взагалі з дитинства маю слабкість до транспортiв з верхнім завантаженням. ЦАП у кадрi цiлком не потрапив (на знімку він стоїть праворуч).



    Взагалі-то, перше питання, яке я задав Рендольфу було таке:
    - Чувак, що в тебе є з вух для важеляка? Запарився шукати, здивуй мене!

    Рендольф встав зі свого місця, підійшов до стіни з вушками і зняв щось, гламурно розфарбоване і підрублене каблом Nordost. Я запитав:
    - WTF is it? (Що це за шняга?)
   - Mr Speakers Alpha Prime. Pre-top headphones.


   Я спробував послухати десяру (відома мені по дитинству банда Opeth). Начебто непогано, але високі випилювали мозок. На Тисячних цю музичну програму було взагалі неможливо слухати. Коли на допомогу прийшла свіжоспечена болванка, я кілька разів порівнював Альфа Прайми і Тисячні на важкій музиці. Ні, джерело музичного сигналу, кабл фірми Nordost та вухопiдсил Moon робили свою "брудну" аудіофільську справу: слухати мітал було неможливо - ні треш, ні дес не йшли. І ще я розумів, що брати відразу 2 пари навушників буде солодко за ціною, бо вичавлю знижку, але, Карле, валізи ж - не гумові !!! Так що я відставив цю ідею, тим більш, коли Рендольф озвучив мені ціну на той Nordost, підрублений до Альфа Праймів. Висновок по Праймам я все ж таки зробив - їх треба ретельно поганяти на важкiй музицi за допомогою апаратури помірної вартості (максимум - топовий Hi Fi). Здається мені, що вони - дуже хороші на важкiй музицi. Але робити це треба на рідних каблах, щоб отримати точку відліку. Якщо використовувати в якості джерела сигналу комп'ютер - то потрібен, відповідно, ЦАП помірної цінової категорії (до 1000 USD), або (зараз видам страшну для аудіофіла єресь!) - юзати софтверний плейер типу AIMP.

   Подумки і тактильно відпустивши Mr.Speakers, я сконцентрувався на Тисячниках і своєй тестовой збірцi (вже четверта його реінкарнація, і, мабуть, гряде п'ята). І ось тут мене накрило! Я зрозумів, що попав - з магазину я без цих вушкiв не піду. А тут ще Рендальф підлив масла у вогонь:

  - Тобі пощастило, ми їх тільки вчора отримали!

    Карле, Карле, тисячу разів Карле! Це означає, що я слухаю непрогріті навушники! О, Рендальфе, ти брутально потоптав священні основи аудіофільскої секти, горіти тобі за це в пеклі, де ти будеш слухати на АС-90 "російський шансон" упереміш з Кіркоровим до кінця віку! Амінь.

   Оцініть гумор Провидіння. Якби я доїхав до магазину у вівторок, то й Тисячникiв я б не послухав, оскільки вони заїхали в магазин тільки у середу. Отже, на прогріванні вони були всього годин 10 від сили, навряд чи їх залишали на нічний прогрів (якщо чесно, я не запитав, але це й неважливо). А в мануалі на хешкі сказано чорним по білому - прогрiвати мінімум 150 годин. 150, Карле!!!

    На свіжоспеченiй болванці виявилося всього 9 треків, хоча IV версія моєї збіркi складається з 16-ти. Втім, найголовніші опинилися на місці, і відкриття пішли одне за одним. Перше - ці вушки високооктаново валять злісні опуси покидька Менсона, його альбом 2015 вельми непогано прописаний (моє рев'ю тут). Друге - класика на Тисячниках звучить незрівнянно, за скрипкою Рудджеро Річчі можна легко відлетіти у космос, не використовуючи заборонені до вживання хiмiчнi речовини й  технологiчнi пристосування. Реквієм Моцарта на Harmonia Mundi у виконанні Великого і Жахливого Філіпа Херевега - співпричетність цілковита, хотілося випхати диригента геть та самому помахати паличкою (ексгібіціоністській каламбур). Третє - за шкалою емоційної залученості хешкі легко беруть вищий бал. Четверте - НЧ глибокі, але відчувається легкий недолік панчу (тільки на важкій музиці!), можливо тут виннi кабли, а, може, болванка, яка була звичайнісінькою - фірми Sony, і вже одному Творцеві відомо, на якій швидкості Рендальф її випалив (з приводу створення тестової болванки - я вчасно підкупив декількома днями раніше 2 золоті болванки фірми Mobile Fidelity). На вухопiдсил грішити не доводиться, думаю, що це - один з найпотужніших хедампiв на ринку (Rated at 667mW at 600 ohms and 8W at 50 ohms, the Neo 430HA will effortlessly drive ани headphone to its full potential). Не скажу за все навушники всіх виробників світу, але за допомогою 430-го Тисячники контролювалися повністю. П'яте - просторові ефекти і сцена не викликають запитань.

   Якщо порівнювати зі звуком Audeze LCD-X, то однозначно зрозуміло тільки одне: Тисячники - навушники вищого класу. В нюанси звучання вдаватися не буду - потрібно порівняти на одному і тому ж Тракті вдома, що логічно, бо магазинний тракт був мені абсолютно незнайомий.

   Після того, як Рендольф вручив мені коробку з моїм Тисячниками я відразу її розкрив, щоб все перевірити. Навіть порівняно з демонстраційним зразком було чути різницю - вушки з коробки звучали з "серпанком". Паралельно я робив фотосесію. Цікавий фактик у скарбничку "випадкових" збігів : новий фотоапарат був своєчасно куплений за 2 дні до того.

   Зараз навушники прогріваються цілодобово. Вихід моєї RME Babyface не в змозі до кінця прокачати Тисячники, але в цілому - слухати можна, хоча індикатори гучності танцюють десь у районі 85-90%. По пам'яті, з  840-ми Шурамі  все було набагато сумніше. Зрозуміло, дане прослуховування буде тiльки по приїзду додому, там Тракт - набагато більш серйозного рівня.

    Ось так я став першим покупцем тисячника у Рендальфа, одним з перших - в Каліфорнії і, можливо, першим на території колишнього СРСР.

Немає коментарів:

Дописати коментар