Тисячні Чоловiки Високої Достовірності. Частина третя

                                         П р о с л у х о в у в а н н я

Якщо хтось сподівається, що я зараз почну розписувати звук Тисячникiв і розкладати по поличках під всякими різними назвами типу "прозорість", "сцена", "детальність" та інша аудіофільска хрєнотiнь, попутно проставляючи зірочки, то він помиляється. Так що - проходьте мимо, не штовхайтесь ліктями, в наступному блозі вам відміряють звичних аудіожурналістських макаронів, щедро приправлених солодким рекламним ядком. 

А мені більше подобається розривати шаблони, схрещувати жанри і провокувати читача до прояву цікавості. Щоб йому обов'язково захотілося послухати навушники - в даному випадку - особисто.

Тисячники - це Майстри по витяганню інформації з задніх планів. Валяються десь собі там в районі запорошеного плінтусу цілі пласти музики. Тисячники кваліфіковано розшукають це добро, дбайливо витягнуть на білий світ, стряхнуть пил, якщо потрібно - дадуть подихати киснем з балона (секретне ноу-хау Доктора Фанга!), винесуть на поверхню і підсадять в човен музичного полотна.

Сидиш, такий, посеред задушливої серпневої ночі, слухаєш запилючених компакт-дискiв з Квінами. І тут - то Фредді несподівано вискочить зза кута, з порожнім мішком у руках і азартно захрєначить тебе по голові, то Мей почне почковатися зі швидкістю нинішнього зростання цін у магазинах, а Бiкон взагалі виявляється вєздє, як у старому анекдоті:

Угашений наркоман приходить до кореша, що мешкає у спальному районі. Дзвонить у двері, відкриває якийсь чувак.
- Сєня дома?
- Нєма тут нікакова Сєні, iдi на***!
Наркоман слухняно виходить з під'їзду, півгодини петляє між будинками, але, оскільки справа відбувається у спальному районі, де всі будинки - близнюки, та й сам він - під дозою, то в підсумку він тупо робить три кола навколо будинку і заходить в той же самий під'їзд. Тисне на дзвінок, двері відкриваються, там - все той же чувак. Наркоман:
- Чувак, ну, ти - гониш! Ти - вєздє!

Ось так і Бикон зі своєю бас-гітарою. На початкових і середніх трактах він - десь там, на задвірках, колупається в роті зубочисткою, у перервах іноді недбало граючи на басуцi. А ось у Тисячниках цьому беспрєдєлу приходить кінець і стає чутно, що Бiкон - кончений трудяга, просто зразковий трудоголік, японці тихо в кутку курять самурайський бамбук, дрібненько нашінкований фамільною катаною.

А ще є у мене такий підступний компакт-диск - Arvo Part: Miserere (ECM New Series 1 430) з такими незрiвняно-контрастними динамічними сплесками. Так от - можна сказати, що я вперше послухав цю запис мало того, що - без здригання ластами, так ще й задум композитора оцінив, й майстерність виконавців, й розписи на стінах в церкві St. Jude-on-the-Hill розглянув. Це - до питання здiбностей НЕ1000 розкривати деталi запису.

Oops, а шо це в мене тут таке? Ніяк мій вінтажно-піонерскій вінілокрут став подавати ознаки аудіожиття. Нiчёсє! А ось вініл я у Тисячниках ще якраз те й не слухав ...

Аха, обмеження динамічного діапазону, поділу по каналах, шум і тріски, але все це перестаєш помічати через 5 хвилин, просто відкривається портальна хвіртка і тонка оболонка відлітає до околиць астрального Крижополю, у текуче іномир'я, і повернути її можна тільки, приманивши, як звірка, на черговi вініловi ласощi. А коли слухаєш компакт-диск або стирнетений музфайл, то мозок вперто намагається аналізувати частоти, діапазони, обертони та іншу хєрню. Одне напружує - пласти перегортати. Треба, сцуко, диван з холодильником поставити ближче. І купити автомат для вінілу, в який влізе добра половина колекції.

Старі записи звучать на HE1000 абсолютно по-новому, бо акценти розставляються правильніше. І бiльша доза енергетики виконавця досягає фабрики морфіноподібних речовин у мозку слухача. Навіть на новодельних пластах The Doors чудово чутно, що Джим Моррісон - угашений вусмерть. Або як з підпиляної мелодієвської пластинки гітара Марка Нопфлера викликає до життя спогади про безтурботно витрачену юнiсть...

Нові змісти або переосмислення старих записів, які знаєш начебто напам'ять - ось основний висновок, який я зробив особисто для себе по відношенню до Тисячникив, вислухавши на домашньому Тракті пару сотень компактів і три сотнi вінілових пластів.

Тим, хто ще не слухав Тисячних Чоловiків Високої Достовірності (с), але збирається це зробити, я можу дати одну правильну пораду: безпосередньо перед прослуховуванням знайдіть у себе в голові файл, присвячений звучанню всіх навушників, якi раніше доводилося слухати, й безжально відправте його до шредеру, є така утиліта на комп'ютерi. Парадокс звучання Тисячникiв полягає в тому, що це - ненавушниковий Звук.