четвер, 23 липня 2015 р.

So Far, So Muse, So Drone або Мружачись на Дронiв

                                    (рецензiя на музичний альбом Muse 2015 Drones)


Обкладинка сьомого за рахунком студійного альбому британських Muse повинна підказати слухачеві, що перед ним щось концептуально-пінкфлойдiвське, що відсилає його до відеоряду крокуючих червоно-чорних молотків.

1 трек - Dead Inside - якщо чесно, я не зрозумів, що це було: сеанс вудуїзму на тему розриву відносин з Kate Hudson або електрофанконізаціонная голограма в стилі пізніх Квінів? Якщо ж прив'язуватись до клiпа, то це - боротьба протилежностей, iня з янем посеред арени, посипаною тальком. До речі, чоловіча половина гине наприкiнцi.


У 2-му треку - [Drill Sergeant] - несподівано з-під хейтспічу артилерійського сержанта Хартмана (голiвудський фільм "Cуцільнометалевий Жилет") пружно виповзає щось менсоноподiбне - трек 3 "Psycho", що запам'ятовується гітарним хуком.


Трек 4 - Mercy - безперервна лінива репетиція першого трека, яка починає привантажувати.


Затягнуто-надутий трек 5 "Reapers"



переходить у 6-ий трек "The Handler",  де головний герой концептуально виходить з під контролю Системи.


"I have been programmed to obey,                               "Я був запрограмований підкорятися,
 I will execute your demands,                                         Я буду виконувати ваши вимоги, 
 I must dissociate from you,                                            Я повинен вийти з пiд вашого контролю,
 You will never own me again."                             Ви ніколи не будете панувати надi мною знову."

Трек 7 - [JFK] - фрагмент промови Джона Кеннеді від 1961 року, яка легко вписується в канву альбому.

Трек 8 - Defector - квінізми все так само тримають Белламі за причинне творче місце. А ось розбити хамером зомбоящик, підпалити його і зафігачити металевою кулею - думка правильна.


Трек 9 - отU2зірованний Revolt я сприйняв виключно в якiстi кволого перехідного містка до
суворого закінчення альбому.

Трек 10 - Aftermath - потойбічна весільна пісня, яку неструнко затягують п'яні орієнталісти, а
потім у справу включається меланхолійний Марк Нопфлер.

Трек 11 - легковажний, енніоморріконiвський початок міні-рок-опери The Globalist змінюється на високодуховні страждання електрогітари, продовжуючись під ліричні ескапади Белламі, щоб у другий частини перетворитися на жорстке інструментальне нарiзалово і далі, в третій - о, диво, невже це - вільна обробка божественної Богемської  Рапсодії?

Трек 12 - Drones - текст ледь пробивається крізь всюдисущого, тисячоголосого Белламі. Просто процитую:

"Killed by drones
My mother, my father,
My sister and my brother
My son and my daughter
killed by drones
Our lives between two fingers
Can you feel anything?
Are you dead inside?
Now you can kill
From the safety of your home with drones
Amen."

Сенс тексту: "В общем, все умерли!" (с)

Висновки:

Шанувальники Квінів - вам повинен сподобаться цей альбом.

Закінченою квадрологіі не вийшло, всі 3 попередніх альбому змістовніше Drones у всіяких сенсах. Альбом навряд чи зацікавить неофітів, швидше - виключно упоротих фанiв Muse, яких, втім, ніколи не бракувало.

Прихильність до постійної концептуалізації зіграла з Беламмi+співтовариші злий жарт - пішов явний перебір. Концепція погано пов'язана, тексти пісень альбому створюють враження скомпільованого збірника шизоїдніх роздумів конспірологічного задроту. Взагалi, тексти пісень ніколи не були сильною стороною лідера групи, адже саме йому належить авторство більшості опусiв. Але в Drones якість текстів можна охарактеризувати виключно виразом "епічний армагеддець". Наприклад, спроба Белламі оформити права на копірайт фрази "your ass belongs to me" (твоя дупа належить мені) в 3-му треку говорить виключно про відсутность смаку ліріста.

У музичному відношенні Muse залишаються продавцями високоякісних рифів, я б навіть сказав, продавцями-консультантами. Здатність Белламі мімікрувати під кого завгодно - унікальна, при цьому він примудряється залишатися самим собою.

Особливо звертає на себе увагу фальцетірування Метью Белламі, яке давно стало візитною карткою групи, оскільки музична палітра набагато скромніше за 2-х попередніх альбомів.

В цілому - накал думок спав, врешті-решт неможливо весь час піднімати планку - хребет трісне. Muse намагається намацати брід і, я вангую, що наступний альбом дійсно зможе вивести групу з в'язкого багна багаторазових експериментів зі зміни статі.

Відмітка: 4 з мінусом (за 5-ти бальною шкалою).

Формати релізу: CD, CD + DVD, LP, CD + DVD + LP, digital download

Звукозаписний лейбл: Warner Bros. / Helium3

Якість запису: добра.

Помітні треки: 3, 6, 10. Власне, це і є горезвісні 3 кити, на яких все тримається.

Список пісень:

Автор музики і текстів всіх пісень альбому - Matthew Bellamy.

1. "Dead Inside"              4:22
2. "[Drill Sergeant]"        0:21
3. "Psycho"                     5:16
4. "Mercy"                      3:51
5. "Reapers"                   5:59
6. "The Handler"            4:33
7. "[JFK]"                       0:54
8. "Defector"                  4:33
9. "Revolt"                      4:05
10. "Aftermath"              5:47
11. "The Globalist"       10:07
12. "Drones"                   2:49

Загальна тривалість альбому: 52:40.

Состав групи:

Matthew Bellamy – vocals, guitars, piano, keyboards, arrangements, production
Christopher Wolstenholme – bass, backing vocals, production
Dominic Howard – drums, percussion, production



Також у створенні альбому брали участь:

Robert John "Mutt" Lange – production, backing vocals ("Mercy" and "Aftermath")
Rich Costey – additional production, mixing
Tommaso Colliva – additional production, engineering
Adam Greenholtz – additional engineering
Eric Mosher – engineering assistance
Giuseppe Salvadori – engineering assistance
Jacopo Dorici – engineering assistance
John Prestage – engineering assistance
Tom Bailey – engineering assistance
Marlo Borgatta – mixing assistance

Giovanni Versari – mastering
Bob Ludwig – mastering ("Dead Inside")
Matt Colton – mastering (vinyl half speed)

Olle "Sven" Romo – additional programming

Durand Trench – dialogue recording ("[Drill Sergeant]" and "Psycho")
Will Leon Thompson – dialogue (Drill Sergeant) ("[Drill Sergeant]" and "Psycho")
Michael Shiloah – dialogue (Recruit) ("[Drill Sergeant]" and "Psycho")
John F. Kennedy – recorded dialogue ("[JFK]")

Alessandro Cortini – modular synthesizers

Audrey Riley – string arrangements, conductor
Edoardo De Angelis – concertmaster, violin
Freimerr von Dellingshausen – violin, cello
Anna Minella – violin
Elia Mariani – violin
Gian Guerra – violin
Gian Lodigiani – violin
Gianmaria Bellisario – violin
Marco Corsini – violin
Michelle Torresetti – violin
Tommaso Belli – violin
Valerio D'Ercole – violin
Maria Lucchi – viola
Serena Palozzi – viola
Valentina Emilio Eria – viola
Andrea Scacchi – cello
Eliana Gintoli – cello
Francesco Sacco – cello
Martina Rudic – cello
Sarah Cross – cello
Linati Omar – contrabass
Massimo Clavenna – contrabass

Matt Mahurin – art direction, illustration, package design






Немає коментарів: