середа, 13 липня 2016 р.

Killers of Class AB

(Saga in 3 parts)

Part 1

Cultural shock of Diophile

As preambule I will explain one simple rule. If you didn't understand few words in my review - take a look in Remarks in the end. I'm sure it will help.

It's not correct to call STA-9 Power Amp as "digital". Yes, it's Class D, but more corrective
way to call it as "switching" amp.

You may find plenty information regarding ideology, theoretical basements and constructional features of NuPrime products on their site, I am not going to repeat it here.

Can you imagine Power Amp in Class D with tube-like sound? Total control over the speakers, nice tubey sound, small weight, catching price (in comparison with convinient Power Amps). If you can - my congrats! I couldn't. That why I decided to arrange audition of STA-9 in my Room with my Equipment.

I received only 1 unit in the beginning and it was my epical f**k-up. I spent 3 days in vain later, because we had long term holidays and my dealer couldn't contact to distributor matter to add fuel in my fire-chamber. The second amplifier should acted as added fuel indeed. I've rited like shaman dialing my dealer in Skype: "Just give me another brick in the wall!!!"

Smiling. Do you know what I had on my face almost 3 weeks during audition of STA-9? Radiant smiling from ear to ear. Everything what I want from this Amp - I'll get it immediately and without standard sound collateral damage! But let's brake my running before the steam train and start from the beginning.

My first familiarization with Class D Power Amp happened at Mykolayv City a month ago when I made visit to one my fellow, also music lover. 3 small frameless electronic plates with size like box of matches each lay on the table and demonstrate total control over the old speakers of Sansui brand. Dominic Miller from album 2003 "Shapes" (Decca 475-479-2) confidently laid out things in their right places.

I've been quite impressed after 3 minutes of audition and decided to dig deeper in this matter.
Further gathering of information and a combination of circumstances led me to the products of the NuPrime brand.

Ability of STA-9 to obtain endless new layers from musical records, which you guessed properly stored in memory already many years, is absolutely amazing. I discovered so many things, I have to rewrite all files in my brains now and even to start defragmentaion because I'm possessed by perfectionism.

Peter Gabriel 2002 "Up": I never heard such bass from my Audio Physic Avanti in this room. And even more - I never heard the resonance of my room in low band! I always suspected that my Power Amp T+A (model A1500) is not able to control my speakers properly. And now the situation is dangerous for old T+A 'cos I am living on 8th floor and Power Amp doesn't have wings. Gothic joke.

Gabriel's songs compilation 1990 "Shaking the Tree": it's quickly becomes clear for me - this feathery amp can develop the phenomenal sound spaces. You don't need to strain your ears to hear, Gabriel with Levin sing in 2 intervals on "Mercy Street". This unison's singing usually seems as one vocal only on the entry level Audio Systems.

Texture of bass from the Renaud Garcia-Fons 2001 "Navigatore": delicious, like home cooked Ukrainian borscht. This record contains many various acoustic instruments, which grounding on famous quality of ENJA recording label, revealing another typical feature of STA-9: never do the squash in sound.

Vocal localization - another firm feature of amp. Vocals never will stick in the speakers or be mixed up with music, it will occupy positions in the audio space, exactly where recording engineer or sound producer ordered to place.

On epical record of Jonathan Elias 1999 "The Prayer Cycle", track 7, where singing of Nusrat Fateh Ali Khan and Ofra Haza supported by The English Chamber Choir. I could easily find singers positions: Ali Khan - on the left side, Ofra Haza - on the right side. My T+A Power Amp couldn't do it in same unerring manner. And this feature - one of the biggest difference between sounds of
amps in Classes AB and D. Nerve-endings of your hearing apparatus will be never overloaded by useless calculations, only sound pleasure will be supplied into your relaxed brains.

I don't remember an album of brazilian Lenine 2006 (no album's title) on such level of comfort.
That's really made me crazy! If any new appliance increases the resolution - bad quality records become less comfortable. Not here. Do gentlemen from NuPrime brand become proficient in black audio magic or I've suddenly got the portion of puriest audiophilic electrones and should pray my electrical company like a hell?

Soundstage is moved backward on distance 2-3 feet thus if you keep audio rack with appliance between speakers I advise to make audition of STA-9 at your home before purchase.

The pair of STA-9 almost totally controled my Audio Physic Avanti. Keep in mind, these speakers are not ease loading - 86 dB/W/m and 4 Ohms! But this little baby with weight 3.80 kg and dimensions 235 (W) x 281 (D) x 55 (H icluding feet) mm kept Audiophysics in iron gloves and didn't permit any kind of wheeze.

STA-9 can also work in bridged mode, power jumps to impressive 290 Watts on 4 or 8 Ohms! Reconnection of speaker wires and change of position of proper switcher on the rear panel will be required.

Difference in sound between stereo and bridged modes:
- temperature of amp's body is much less in the bridged mode;
- LF band comes deeper, overtones of string instruments become full-bodied;
- dynamic increases radically, I could listen music at night time using speakers without any fear to disturb my neighbours;
- tube-like coloration of sound is higher, good discernible in LF band.

Very special LP (special because it's an Analogue Productions) Roger Waters 1994 "Amused to the Death" (2LP) just launched me on Heavens. Hey, somebody! Anybody!!! How can I get downstairs now?

MSRP is 650 USD.


RCA: Un-Balanced input x 1
XLR: Balanced input x 1
Stereo Speaker Out x 1 or
Mono Speaker Out x 1
Power: 2 X 120W / 1 X  290W @ 8 & 4 Ohms
Peak Output Power: 2 X 280W / 1 X 320W @ 8 & 4 Ohms
Input Impedance: 47k Ohms
Input sensitivity: 232.8mV, 1W @ 8 Ohms
Gain: x 22
Signal to Noise Ratio: < -95dB at 1W, 10W, 100W
THD+N: 0.02% (Stereo) / 0.01% (Mono)
Frequency Response: 10Hz to 50kHz
Worldwide AC voltage: (115 VAC / 230 VAC) with Voltage Select Switch
AC Fuse: Slow-blow, 3A, 250VAC
Dimension:  235 mm W x 281 mm D x 55 mm H (including feet)
Weight: 3.80 kg (there is mistake on NuPrime's site - 4.75 kgs are appointed)
Color: Black or Silver
In a 110V outlet, the idle-power consumption is below 14W. In a 230V outlet, the idle-power consumption is below 16W.

- weight. It's comfortable. Just imagine how easy to visit your lovely musical fellow. Even with 2 or 4 power amps STA-9. Don't forget to fix his jaw before audition. Medical plaster will be ok.
- power and ability to control heavy loading;
- bridged mode;
- ratio "sound quality/price tag" goes to Infinity and falls in the black hole of my present review Revelation in the end;
- beautiful tube-like coloration. Old fashioned music lovers who posessed by tubes in amps will be mind-blowed;
- and all that - from youngest model. I'm already jumping on coach only thinking about audition of ST-10 and Ref 20!

- Unfortunately I could not connect 2 pairs of speakers wires even after connectors from 1 pair were removed. Sizes of STA-9 speakers connectors are too small. Probably it can be done using "spades" on 1 pair of wires;

- Reading of manual for people with weak vision will be not comfortable, almost all drawings are pale.

As conclusion.

Actually it will be quite enough to read again the name of my saga. Amplifiers in Class AB will follow the path of dinosaurs.

And let me end the first part on such optimistic note.

--- --- ---


1) Diophile - it's shortening from word "Audiophile".
2) Congrats - congratulations.

неділя, 10 липня 2016 р.

Вбивці класу АВ (сага у 3-х частинах)

Частина перша.

Культурологічний шок діофіла.

Не зовсім коректно називати наймолодший підсилювач потужності STA-9 "цифровим".
Я би використував термін "перемикаючий" або "комутувальний". За деталями - прошу на сайт виробника. Це - по перше.

По-друге. Підсилювач у класі D з ламповим звуком? Неможливо? А чьому - ні?
Уявляєте: тотальний контроль над АС, приємний ламповий окрас, маленька вага, приваблива ціна (у порівнянні з традиційними класами вихідних каскадів).

Перше моє знайомство з підсилювачем у класі D відбулось меньш ніж місяць тому в місті Миколаєв. Мені продемонстрували три маленькі єлектронні платки, підрублені до акустичних сістем Sansui. Контроль був майже тотальний. Домінік Міллер з фірмового компакт-диска впевнено розкладав речі по своїх місцях. Мені було достатньо трьох хвилин, щоб збагнути, що тема вельми перспективна. Вже подальший збір інформації та певний збіг обставин привів мене до продукції бренда NuPrime.

Здібность STA-9 доставати нові музикальні пласти з записів, котрі, вважалося, знаешь майже на пам'ять, просто майстерські. Альбом Пітера Гейбріела 2002 року під назвою "Up": я взагалі ніколи не чув в себе вдома таких низьких частот від моїх стареньких Audio Physic Avanti. З підбірки пісен того ж Гейбріела під назвою "Shaking the Tree" дуже швидко стає зрозуміло -
здібність цієї невеличкої коробочці розгоратити серьозний звуковий простір феноменальна. На "Mercy Street" не треба нічого вислуховувати, просто насолоджуєшься співом в унісон Гейбріеля з Левіним. На дешевих Сістемах вони зазвичай зливаються в один вокал.

Текстура басу з компакт-диска Renaud Garcia-Fons 2001 Navigatore - смачно, як український домашній борщ. Цей запис містить безліч акустичних інструментів, який помножуючись на якість запису (суто ENJA!), розкриває ще одну характерну рису Дев'ятки - ніколи не робити каши.

Одна з особливих рис роботи STA-9 - локалізація вокалу. Якщо у Вас стоїть цей підсил - ніколи вокал не буде стирчати в акустичних сістемах або мішатись с музикою, він займе саме те місце у звуковому просторі, яке йому відвів звукорежисер чи продюсер. Епохальний альбом Johnathan Elias 1999 The Prayer Cycle, трек 7, де окрім The English Chamber Choir співають ще Nusrat Fateh Ali Kahn та Ofra Haza. На Дев'ятках чудово чути, що Хаза стоїть справа, Али Хан - зліва. Мій штатний підсилювач T+A локалізує вокалістів не так впевнено, я потім спецово переслухував цей трек. Якщо вокалісти стояли при запису на дістанції 2-3 метри, вони це покажуть. Безпомилково розставлять їх у пространстві, на відміну від підсилювачів у класі АВ, там з цим дещо складніше. Схоже, це - фірмова особливість підсилювачів NuPrime.

Альбом бразильца Lenine 2006 року (без назви) в мене не йшов ніколи. Якість запису там далеко не еталонна, але Дев'ятка незбагненим чином покращіла розбірливість музікального матеріалу та перетворила його до ... комфортного рівня.

Стереосцена трохи задвинута назад, десь на півметра. Тобто, більшісті ця риса не сподобається, бо в них аудіорек стоїть посеред акустичних сістем. Що неправильно, але у цієї ж більшісті апаратуру взагалі встановлено по остаточному принципу, притулена десь у кімнаті, де мешкає її власник.

Підсилювач майже повністю контролює мої акустичні сістеми. А вони - не подарунок аж ні разу, бо - 86 дб/Вт/м та 4 Оми! Так, ця невеличка коробочка вагою 3.8 кілограма (увага, на сайті - помилка, вказано 4.75 кг!) та розмірами 235 (ширіна) х 281 (глибина) х 55 (висота включно з ніжками) міцно тривала таке досить непросте навантаження в руках та не дозволяла ніяких шкербертів.

STA-9 переключається в мостовий режим, при цьому потужність сягає вражаючих 290 Ватт (що на - 8 Омах, що - на 4). Ні, це - не помилка. Закони підсилення у класі D дещо відрізняються від AB. Для переключення в моно доведеться перекидати акустичні кабли та використати відповідний перемикач на задній панелі.

Різниця в порівнянні між режимами "стерео" та "моно":
- температура корпусу у режимі "моно" значно падає в порівнянні з режимом "стерео";
- НЧ діапазон розширюється вниз, з'являються обертони струнних інструментів;
- дінамічний діапазон виростає настільки, що можна слухати музику вночі, не переймаючись реакцією сусідів;
- ламповий окрас підсилюється, це добре чути в НЧ діапазоні.

Особлива платівка (чьому особлива? Тому що це - Analogue Productions) Roger Waters 1994 "Amused to the Death"(2 LP) йшла просто божественно. І це - на моєму скромному програвачі вінілу з картріджем, котрий вже давно треба замінити.

Технічні характеристики STA-9.

MSRP $649 (USD). В українських магазинах рітейлова ціна может бути трохи більша, залежно від курсу гривні до долара США. Наприклад, на момент цього рев'ю ціна складала 665 USD.

RCA: Un-Balanced вхід x 1
XLR: Balanced вхід x 1

Стерео Вихід на АС x 1 або
Вихід на АС у монорежимі х 1

Потужність: 2 X 120 Ватт / 1 X 290 Ватт @ 8 & 4 Ом
Пікова потужність: 2 X 280 Ватт / 1 X 320 Ватт @ 8 & 4 Ом
Вхідний імпеданс: 47 кОм
Вхідна чувтливість: 232.8 мВ, 1 Ватт @ 8 Ом
Коефіціент підсилення: x 22
Відношення Сігнал-Шум: 0.02% (Стерео) / 0.01% (Моно)
Частотний діапазон: 10 Гц - 50 кГц
Живлення: (115 VAC / 230 VAC) за допомогою перемикача
Запобіжник: Slow-blow, 3A, 250VAC
Розміри:  235 мм (Ш) x 281 мм (Г) x 55 мм (В) (включно з ніжками)
Weight: 3.80 кг (повторюю, на сайті виробника - помилка).
Кольор: Черний або Срібляний
У 110 В варіанті живлення, споживання у режимі готовністі нижче ніж 14 Ватт. 
У 230 В варіанті живлення, споживання у режимі готовністі нижче ніж 16 Ватт.


1) вага (усього 3.80 кг!). Це - зручно, уявіть собі, що Ви можете легко (в прямому сенсі) завітати до ліпшего Друзяки в гості... зі своїм підсилювачем або - з двома чи, навіть, з чотирма. Навіть один підсил мимохідь порве хозяйський на яскраві лоскути. Можна відразу взяти з собою валеріяни. Для Друзяки;
2) потужність та здатність майже повністю тримати контроль над непростим навантаженням;
3) здатність переключення в мостовий режим;
4) звукові здатності з оглядом на ціну - просто космічні!
5) красивий ламповий окрас;
6) все це - від наймолодшої моделі! Але ще є середня модель NuPrime ST-10 та топовий Ref-20 (який продовжує випускатись під старим брендом, тобто - NuForce).

Хто володіє англійською може сам почитати матеріал на сайті NuPrime, його там вистачає.


1) На жаль, я не зміг підрубити мої акустичні сістеми 2 парами акустичних каблів, вони просто не заходять у роз'єми. Я навіть зняв конектори й спробував вставити голу моножилу в поперечні отвіри конекторів підсилювача, але тоді не вставали інши. Я би рекомендував виробнику збільшити діаметр цих отворів. Думаю, що можна здійстнити підключення
однієї пари каблів з конекторами типа "лопатка";

2) Керівництво користувача (мануал). Блок-діаграми та схеми підключення апарату надруковані геть блідно, було б краще виділити це червоним кольором та додати фарби. Для людей з обмеженим зором буде незручно роздивлятись це.

Епоха всіляких транзисторніх монстрів у класі АВ, котри коштують, як нова іномарка та жеруть електроенергію закінчилась. Технології будуть розвиватись надалі, і, якщо класс АВ - це екстенсивний шлях розвитку, то класс D - беззаперечно інтенсивний. Так само й лампадні підсилювачи чекають на долю дінозаврів.

P.S. Діноводи! Кидайте пошуки файно граючого зварювального апарата! Святий Грааль знайден. Спробуйте підсилювачи від NuPrime.

На цьому позитиві я закінчую першу частину саги про вбивц класу AB.

Дане рев'ю вiдбулось виключно за пiдтримки Soundmag - першого салону персонального аудiо в Українi.

четвер, 7 липня 2016 р.

Три історії про три компакт-диска

"Власне, що такого особистого в цих 3-х компакт-дисках?" - справедливо cпитає читач.

У відповідь я подарую йому 3 маленькі історії. Тобто, на кожен диск - по одній історії.

Перший диск

Johnathan Elias 1999 "The Prayer Circle. A Choral Symphony in Nine Movements" (Sony SK 60569).

Є така американська радіо-програма під назвою "Hearts of Space", яка виходить вже понад 40 років. Детально можна почитати про неї в Неті, не буду відволікатись. А ось послухати її он-лайн можна тут.

Одну з цих радіопередач я зловив на свій радіоприймач Grundik, стоячи на вечірній вахті третього помічника капітана у 2001 році. Судно стояло на якорі на рейді Нового Орлеана, посеред Місіссіпі, чекаючи подачу до причалу під навантаження зерном. Зпочатку я просто слухав балаканину ведучої про якийсь альбом, але раптом я зробив стійку як пес, що почував колабів у зеленці. Бо ведуча проголосила одне кодове для мене їм'я. Так, це було ім'я Аланіс Моріссет. Люблю я творчість цієї рокерши! Якщо прийняти до уваги той факт, що останній (та - найкращій й досьогодні) альбом Аланіс вийшов незадовго до тїєй події (у 1998-му), то я почав слухати уважніше, наскільки мені позволяв рівень мого англійського на той час.

Перший же трек зніс мені дах. Вам коли-небудь зносила дах Музика? Якщо - ні, то Ви читаєте не той блог.

Невеличкий радіоприймач.
З одним дінаміком.

Якщо хтось незрозумів - це як кіногурману знесе дах проглядання мірового шедевру, знятого у форматі IMAX, скрізь замкову щілину. Або чемпіону-стрітрейсеру - поїздка на дитячому самокаті. Це був знак.

Вже потім, через багато-багато років я узнав, що це був Mercy. І хто співав разом з Аланіс (це був Саліф Кєйта). І що Аланіс співала на мад'ярській мові.

А потім ще був трек під назвою Hope. З Аланіс та хлопчачим хором.

Десь трохи далі у програмі я почув дивний спів Нусрата Фатіх Алі Хана (Nusrat Fateh Ali Khan) у дуеті з Офрой Хазой (Ofra Haza) у треці Forgivness.

Далі були вже зовсім пінкертонівські події.

2001 рок. Інтернет в Україні вже був. В Інтернет-кафе. Помню, як я просидів десь годину, спробуючи знайти правильну назву альбому. Бо ім'я автора музики я тоді так і не розслухав. Пізніше я узнав, що я переплутав не тільки прізвище, але й навіть ім'я композитора.

Потім, коли Інтернет вже з'явився в мене дома, я якось вперто та методично почав студіювати
інформацію про всі релізи, в яких приймала участь Аланіс Моріссетт, і знайшов правильну назву альбому.

Пам'ятаєте голівудський фільм жахів "Діти Кукурудзи", версія від 2009-го? А хто написав саундтрек до нього? Так отож! Це пам'ятають лише знавці та ще колекціонери саундтреків (так, є ще й такі збоченці серед меломанів). Джонатан Ілайас. До речі, гарний саундтрек.

Я вже не буду переводити тексти, автором яких знову ж таки є композитор.

І останне.

Щоб вже зовсім добити старих рокерів. Альбом був записаний на Abbey Road Studios у Лондоні.

Цей диск - чемпіон серед трьох, бо з моменту, як я почув запис до моменту, коли я зміг взяти в руки компакт-диск пройшло ... усього 15 років. В мене вже була подібна заплутана історія з одним компакт-диском (Machine Head 1994 Burn My Eyes), але цей реліз, це - дійсно щось містичне.

Другий диск

Derek Taylor 1994 Dystrophy (Shrapnel Records SH-1074-2).

Вперше пару треків з цього альбому я почув з аудіокасети десь у 2005 році. Познайомив мене з цим альбомом один музикант, з котрим я колись робив один спільний рок-проект.

Суть цього альбому можна було висловити одним словом "угар".

Тепер - хто такий Дерек Тейлор.

А це - один з двох персонажів, яких Джордж Харрісон назвав "п'ятий бітл". Тейлор був прес-релізером у The Beatles та The Beach Boys. Але найцікавіша річ - у Вікіпедії не має ні слова про його альбом. Один єдиний альбом, котрий Тейлор випустив. Уявляєте? Повний ігнор від всезнайкі-Вікіпедії. Дуже странно як до мене. Дивіться самі.

Альбом сам по собі дуже цікавий. Він незатягнутий (11 треків), жвавий, еклектичний (за 11 треків Тейлор відмітився у десятці музикальних жанрів). Атмосфера останнього запису у судний день Помпеї. Повний треш та угар. Усього 4 музиканта на запису. Сам Тейлор ще виявився мультінструменталістом. Вам цього недостатньо? Ну, не знаю, мабуть, Ви - балуваний. Чи - балувана.

Годі базікати. Краще послухайте. Весь альбом є на YouTube. І зробить тихіше звук на всяк випадок.

Я вам обіцяв коротенькі історії? Ні, я не збрехав. Третя історія буде дійсно короткою.

Можете зробити перерву, випити кави чи зжерти що-небудь з нічного холодильника, запустивши черговий трек з ДивисьТрубу. А потім я продовжу розповідь своїх музикальних збочень.

Третій диск

Vanessa Fernandez 2014 Use Me (Groove Note GRV1050-2).

Проглядаючи цікаві відео про дорогущі аудіосістеми я випадково почув цю джазову виконавицю в цьому відео.

Андроідна программа Shazam швидко допомогла мені виявити її ім'я. Іншалла та Алілуйя, хай квітнуть новітні технології!

Далі - я не встояв. Замовив диск. Одна пісня варта, щоб купити весь альбом. Який, до речі, сам по собі - дуже непоганий.

Три абсолютно різні по музикальним жанрам релізи. Різні по часу випуска, фірмам звукозапису, виконавцям. Але це дасть вам трохи порозуміння в темі моїх музикальних переваг. Їх фактично не існує. Вслід за Андрієм Макаревичем я можу сказати: "Є тільки два типу Музики - гарна та погана." Сподіваюсь, я щойно додав вам трохи екзистенціального досвіду в сенсі гарної музики.