четвер, 7 липня 2016 р.

Три історії про три компакт-диска


"Власне, що такого особистого в цих 3-х компакт-дисках?" - справедливо cпитає читач.

У відповідь я подарую йому 3 маленькі історії. Тобто, на кожен диск - по одній історії.

Перший диск

Johnathan Elias 1999 "The Prayer Circle. A Choral Symphony in Nine Movements" (Sony SK 60569).

Є така американська радіо-програма під назвою "Hearts of Space", яка виходить вже понад 40 років. Детально можна почитати про неї в Неті, не буду відволікатись. А ось послухати її он-лайн можна тут.

Одну з цих радіопередач я зловив на свій радіоприймач Grundik, стоячи на вечірній вахті третього помічника капітана у 2001 році. Судно стояло на якорі на рейді Нового Орлеана, посеред Місіссіпі, чекаючи подачу до причалу під навантаження зерном. Зпочатку я просто слухав балаканину ведучої про якийсь альбом, але раптом я зробив стійку як пес, що почував колабів у зеленці. Бо ведуча проголосила одне кодове для мене їм'я. Так, це було ім'я Аланіс Моріссет. Люблю я творчість цієї рокерши! Якщо прийняти до уваги той факт, що останній (та - найкращій й досьогодні) альбом Аланіс вийшов незадовго до тїєй події (у 1998-му), то я почав слухати уважніше, наскільки мені позволяв рівень мого англійського на той час.

Перший же трек зніс мені дах. Вам коли-небудь зносила дах Музика? Якщо - ні, то Ви читаєте не той блог.

Невеличкий радіоприймач.
З одним дінаміком.
По УКВ.

Якщо хтось незрозумів - це як кіногурману знесе дах проглядання мірового шедевру, знятого у форматі IMAX, скрізь замкову щілину. Або чемпіону-стрітрейсеру - поїздка на дитячому самокаті. Це був знак.

Вже потім, через багато-багато років я узнав, що це був Mercy. І хто співав разом з Аланіс (це був Саліф Кєйта). І що Аланіс співала на мад'ярській мові.



А потім ще був трек під назвою Hope. З Аланіс та хлопчачим хором.



Десь трохи далі у програмі я почув дивний спів Нусрата Фатіх Алі Хана (Nusrat Fateh Ali Khan) у дуеті з Офрой Хазой (Ofra Haza) у треці Forgivness.



Далі були вже зовсім пінкертонівські події.

2001 рок. Інтернет в Україні вже був. В Інтернет-кафе. Помню, як я просидів десь годину, спробуючи знайти правильну назву альбому. Бо ім'я автора музики я тоді так і не розслухав. Пізніше я узнав, що я переплутав не тільки прізвище, але й навіть ім'я композитора.

Потім, коли Інтернет вже з'явився в мене дома, я якось вперто та методично почав студіювати
інформацію про всі релізи, в яких приймала участь Аланіс Моріссетт, і знайшов правильну назву альбому.

Пам'ятаєте голівудський фільм жахів "Діти Кукурудзи", версія від 2009-го? А хто написав саундтрек до нього? Так отож! Це пам'ятають лише знавці та ще колекціонери саундтреків (так, є ще й такі збоченці серед меломанів). Джонатан Ілайас. До речі, гарний саундтрек.

Я вже не буду переводити тексти, автором яких знову ж таки є композитор.

І останне.

Щоб вже зовсім добити старих рокерів. Альбом був записаний на Abbey Road Studios у Лондоні.

Цей диск - чемпіон серед трьох, бо з моменту, як я почув запис до моменту, коли я зміг взяти в руки компакт-диск пройшло ... усього 15 років. В мене вже була подібна заплутана історія з одним компакт-диском (Machine Head 1994 Burn My Eyes), але цей реліз, це - дійсно щось містичне.

Другий диск

Derek Taylor 1994 Dystrophy (Shrapnel Records SH-1074-2).

Вперше пару треків з цього альбому я почув з аудіокасети десь у 2005 році. Познайомив мене з цим альбомом один музикант, з котрим я колись робив один спільний рок-проект.

Суть цього альбому можна було висловити одним словом "угар".

Тепер - хто такий Дерек Тейлор.

А це - один з двох персонажів, яких Джордж Харрісон назвав "п'ятий бітл". Тейлор був прес-релізером у The Beatles та The Beach Boys. Але найцікавіша річ - у Вікіпедії не має ні слова про його альбом. Один єдиний альбом, котрий Тейлор випустив. Уявляєте? Повний ігнор від всезнайкі-Вікіпедії. Дуже странно як до мене. Дивіться самі.

Альбом сам по собі дуже цікавий. Він незатягнутий (11 треків), жвавий, еклектичний (за 11 треків Тейлор відмітився у десятці музикальних жанрів). Атмосфера останнього запису у судний день Помпеї. Повний треш та угар. Усього 4 музиканта на запису. Сам Тейлор ще виявився мультінструменталістом. Вам цього недостатньо? Ну, не знаю, мабуть, Ви - балуваний. Чи - балувана.

Годі базікати. Краще послухайте. Весь альбом є на YouTube. І зробить тихіше звук на всяк випадок.



Я вам обіцяв коротенькі історії? Ні, я не збрехав. Третя історія буде дійсно короткою.

Можете зробити перерву, випити кави чи зжерти що-небудь з нічного холодильника, запустивши черговий трек з ДивисьТрубу. А потім я продовжу розповідь своїх музикальних збочень.

Третій диск

Vanessa Fernandez 2014 Use Me (Groove Note GRV1050-2).

Проглядаючи цікаві відео про дорогущі аудіосістеми я випадково почув цю джазову виконавицю в цьому відео.



Андроідна программа Shazam швидко допомогла мені виявити її ім'я. Іншалла та Алілуйя, хай квітнуть новітні технології!

Далі - я не встояв. Замовив диск. Одна пісня варта, щоб купити весь альбом. Який, до речі, сам по собі - дуже непоганий.



Три абсолютно різні по музикальним жанрам релізи. Різні по часу випуска, фірмам звукозапису, виконавцям. Але це дасть вам трохи порозуміння в темі моїх музикальних переваг. Їх фактично не існує. Вслід за Андрієм Макаревичем я можу сказати: "Є тільки два типу Музики - гарна та погана." Сподіваюсь, я щойно додав вам трохи екзистенціального досвіду в сенсі гарної музики.

Немає коментарів: